Історія майстра про життя в окупації
Опубликовано 12.07.2022 | 11:11
Тату-майстер з тимчасово окупованого Бердянську розповіла про життя в окупації та як їй доводилось перекривати патріотичні тату аби люди могли виїхати. Історія дівчини з’явилась у місцевому пабліку «Новини Бердянську«.
Дівчина прожила три місяці в окупації. Вона відзначила, що в перші дні повномасштабного вторгнення рашистів в нашу країну в Бердянську був справжній «бум» на патріотичні тату. Дівчина декілька разів набивала фразу про корабель. Та коли прийшли загарбники й захопили владу над містом, почали наводити свої порядки та шукати активних незгодних із режимом, мода на патріотичні тату різко змінилася страхом.
«Також у наше місто стали приїжджати гуманітарні колони з Маріуполя та інших міст та сіл, чий шлях пролягав через наш Бердянськ – і всі вони розповідали одну й ту саму історію, пов’язану з проблемою виїзду через “небажані” тату. До «санкційного» списку потрапили не тільки «ідеологічні», а й патріотичні, військові, а також із якимось зображенням зброї, соціальної агресії, слов’янські та скандинавські руни, символи. Далеко не всі носії були якось пов’язані з військовими діями, частіше такі тату наносилися як оберіг або данина моді або просто «по молодості»», — розповідає тату-майстер.
Дівчина каже, що не чула аби за такі тату вбивали. Але майже кожен розповідав страшні історії, як їх роздягали на блокпостах на холоді. Знаходячи «небажане» тату рашисти били й піддавали тортурам людину у фільтраційних таборах. Змушували людей зрізати зі шкіри тату, вичісувати їх камінням, або просто вели у невідомому напрямку і вони не поверталися.
«Приходило багато бердянців, до кого просто підходили окупанти з оглядом, роздягали на вулиці, потім відводили у підвал на Розу, на 77-ту в’язницю, і від кількох годин до кількох днів піддавали неприємній процедурі допиту», — розповідає дівчина.
За словами дівчини, багато майстрів покинули місто або припинили роботу. У місті залишилось небагато людей, які на свій страх та ризик бралися за таку роботу.
«Мій рекорд у квітні був 5(!!!) перекриттів за день. Люди просили зробити якнайшвидше, щоб виїхати або просто відчувати себе в безпеці. Була проблема з розхідниками, але все якось вирішувалося — десь привезли гуманітаркою, десь знаходилося в інших майстрів (дякую вам велике, хто не відмовив!!!), навіть періодично працював магазин, який продавав дешеві китайські голки. Але на той момент мене не бентежила погана якість товару, адже завдання порятунку потрібно було виконувати», — каже майстер.
Коли почалися класичні роботи дівчина зрозуміла, що виконала своє призначення й поїхала. До того ж був страх за свою безпеку та рідних. Занадто багато людей у місті знали, що вона перекриває тату через «сарафанне радіо», а «доброзичливі» колаборанти знайдуться.
«Я розуміла, що до мене можуть прийти будь-якого дня і будуть питання, багато питань та дуже погані наслідки. Хоча я й дотримувалася техніки безпеки – не фотографувала роботи, не записувала номери клієнтів, чистила листування – але окупантам це не поясниш», — резюмує майстер.